До тих берегiв, де я рясти топтав,
Безпамятства вiхола шлях замiта.
Далекi обличчя i дати
Щемлять гiркотою утрати.
Нехай над мiстами туман забуття,
Куди вже нема менi воротя –
На серцi нi жалю, нi муки
Вiд ще однi розлуки.
Усе ж я стараюсь в душi зберегети
Згорiлих миттєвостей щирi мости
Мiж нинiшнiм днем i минулим,
Допоки чуття не заснули.
Нехай ще хоч скiлки верстається путь,
В майбутнє своє не спiшу зазирнуть,
Куди б не прослалась дорога –
В усьому надiюсь на Бога.
