Нам снилися не нашi сни –
Братерство, рiвнiсть, воля, правда.
А шалапутний сини
Проциндрили вже отчi скарби.
Згребли й нафту, й лiс увесь
Спянiлим коням пiд копыта.
А тиха голубiнь небес –
Ii, бездонну, не пропитии!
А навкруги ж то даль яка!
Нема iй кiнця i краю –
Хлюпче хвилею рiка,
На сонцi вранiшньому грає.
Пташинi хори аж лящать,
Пробуджують вiд сну природу –
Та знову тьмариться в очах
Богохранимого народу.
Хоч рано ще здiмати гам
I величать геров битви,
Допоки Бог лишає нам
Ще час для каяття й молитви.
