Тут прогрес не ступав. З-за завiси
Цього вечора, сам собi пан,
Дим iз комина вється над лiсом
Клубочиться над полем туман.
Що за доля так примайнула –
Вiд вселенських проблем вдалинi
Без жури i жалю за минулим
Память сердця палить на вогнi?
Хто ми, де ми, чому нещасливi,
Бiжимо й бiжимо без пристань,
У чеканнi площади I дива
Ми без бою здаємо мiста.
Вiк сплива ради грошей i слави,
Не повернеш – проси не проси.
I зронили разкошланi трави
Смарагдовi краплнки роси.
