Запрягалося щастя для ближнiх?
В полонi вселенських думок?
Субота. Натоплено лазню,
Над комином вється димок.
Сьогодн я повиний бездiльник:
Розсiвся, як цар при вiнцi,
Пахучий березовий вiник
Стирчить переможно в руцi.
Пiдвладнi туманному жару,
Смиреннi моi тiлеса
Смакують березову пару –
I вже не бутя, а краса…
Епохи глядач i вершитель,
Спiшу безоглядно пiддать,
Не з цим хiба жаром святитель
Колись порiвняв благодать?
Без шуму, без гаму й кипiння
Я дiйство обрадне вершу,
А завтра пiд храму склепiнням
Вiдлигу в душi зворушу.
